Приїхала подруга з Керчи. Не відпочивати їздила. На декілька днів у особистій справі, що не можна було здійснити в Україні. Вона сама проукраїнська і у Керчі в останній раз була на початку 2000-х років.
Перше, що я від неї почула: "Не хочу я того Криму. Не уявляю як жити з тим населенням. Слава Богу, що вони від нас відчипились".
Мешканці усім задоволені. Може роблять вигляд, але на очі грають радість та щастя. Усі недоліки, які там у місті є, то мешканці кажуть провина України: не добудували, розорили, поламали, тощо. Загальна картина - совок совком, що навкруги, що поведінка людей. Дуже дороге харчування, дорога комуналка (ну, нас цим не здивуєш). Постійне вимикнення світла. На пляжі у матюгальнику 2-3 пісні і... бравурні новини, 2 - 3 пісні і... знов бравурні новини. І так цілими днями. Все гарне подається, як ох*єнне досягнення російського Криму, всі недоліки - то винна Україна.
9 годин на кордоні Мордору простояла, щоб повернутися в Україну.