Михайло Гаврилюк
Вчера в 19:45 ·
Я потрапив у Верховну Раду після Революції Гідності і АТО. На хвилі патріотизму мені здавалося, і я це неодноразово озвучував, що для виконання своїх обов'язків у Раді мені вистачить любові до країни і готовності за неї боротися. Я був упевнений, що досвід, організаторські навички і моя відповідальність з часом допоможуть стати відмінним політиком.
І як гадаєте, чим я займаюся зараз?
Я здобуваю вищу освіту та без упинку читаю. Мій перший день у Верховній Раді почався з вивчення Конституції, а не з чарки горілки, як показали хлопці з "Кварталу 95". Я працюю над собою постійно, і це при тому, що рішення, які мені доводиться приймати, здебільшого колективні.
Я це веду до того, що одному з кандидатів в Президенти, чи його виборцям, також може здаватися, ніби в керуванні державою немає нічого складного, але повірте моєму досвіду: вам так тільки здається. Я був правий у тому, що деколи практика важливіша за теорію, а любов до країни і готовність за неї боротися допомагають вчитися швидше, але давайте відповімо один одному, поклавши руку на серце, чи є ця любов і готовність у пана Зе?
Ми, звісно, могли б експериментувати і дати йому трохи часу, щоб повчитися, якби не війна на Сході і сусід, який сидить з роззявленою щелепою і чекає, коли зможе нас проковтнути.