Якщо Ви його не "пофіксили" - відведіть познайомитися. Марот, благо...
та вжэ давно...а хиба цэ можэ статы на шляху справжнього кохання з пэршого погляду?...
А в моїй хаті - трагедія... Квартирант-студент завів собі котика. Взяв з притулку, розз'єднав з сестричкою, яку той дуже любив. В мене своя киця, принцеса і котоненависниця. Маленьке одразу ж прибігло до неї, хотіло її обнімати, аж крякотіло, та - давай шипіти. Маленьке - в шоці, скаржиться милим голосочком. Пройшло вже 9 місяців, маленьке і далі пробує деколи її обняти чи хоч би понюхати, а зміюка і далі шипить... Такі-то драми...