на чому стоїмо
Випадок з виваленим порно в якості компромата на Портнікова чудово ілюструє не тільки особисті індивідуальні - проблеми "відомого адвоката" і самого Портнікова, а також проблеми суспільні, колективні. Справа не в секс-орієнтації Портнікова, з тим все давно відомо, це його справа. А ось хто б мав судити, - на кого ращот? Хто, скажіть, не мав випадкових сексуальних зв'язків, - хто ці судді, що захитали головами - самі що не є, поборнікі моралі? Уєбани, які стиха і не таке вичворяють. Або й не стиха, репутаційно там просто нічому уже не зарадиш, тому ризику немає, Ну, "відомий адвокаД" фіксується на статевому із-за власних проекцій, тому зайнятість в "секс-скандалах" політичній покойніце забезпечена, рівно як поганому актору - фраза "кушать подано", не більше і не менше.
Але ось справа зараз не в секс-компроматі.
1. Справа в тому ким для громадянина є Портніков? Говоряща голова, яка добре складає мозаїку зі слів, констатуючи очевидне, проте ця голова у виникненні будь-якого ціннісного конфлікту завжди чомусь на стороні кишені. Згадайте останні проблеми на ТВі. Портнікова аж ніяк не бентежило його виключне становище, зарплата в десяток разів більша, і те, як вчиняють з його колегами. Коли ви його бачили при гіпотетичній навіть небезпеці? Ця людина не живе в злагоді з тим, що пише і до чого закликає, тобто є цілком непослідовною порівняно з тим, чого вимагає від "влади" і "народу". Звичайнісінький трутень. Невротик, навіть психопат - гей-тусовці відомі його "нрави".
2. Згадаймо, коли найбільше упали рейтинги Тимошенко. Навіть не тоді, коли вона брехала в очі - вона робила це постійно, а коли її однопартієць, Лозинський, підстрелив селянина. Недорозвинуті пацани, які грають в політиків далі повторюють ці самі помилки - самі будучи фігурами в грі, якими рухає надбагатий господар, вони не хочуть контролювати, хто вступає до їх лав, бо як правило, цей вступ - в обмін на грошовий внесок. Тому в цих лавах копошиться різна наволоч. Тому компромат із цієї наволочі як тінь, можна накинути на кожного очільника будь-якої партійки, навіть зовсім маргінально-віртуальної. А значить, що найпримітивніша політологія - досі кидання лайна одною мавпою в іншу, - це їх одвічний рівень. Подібне подібному.
3. Криза моралі. Придивитись уважно - кожного, хто вирвався за межі життя офісного планктону в кредит, відверто є за що по-справжньому судити. Якщо кинути оком - іржа і уєбанщина так глибоко вплелись в кровоносну систему суспільства, що можна вибірково кожного п'ятого четвертувать, шельму, - і буде за що. Різницю становить не внурішній механізм стримання, а тільки наявність доступу до ресурсу. Саме тому ніхто з так званих бізнесменів, так званих політиків, так званих журналістів, так званих вчених, так званих письменників (список "так званих" можна продовжувати далі) не може не те що стати в якусь вищу ланку самоствореного громадянами представницького органу, але й хоча би мінімально вплинути на суспільство чи дати поштовх зрушенням і відходу від цієї тотально-морокової уєбанщини. Будь-кого з "чесних" самопроголошених активістів і опозиціонерів можна "вирубити", варто тільки задати в лоба питання "откуда квартира, машина, звідки статок"? Звісно, воно почне викручуватись, щось верзти про кредит чи допомогу батьків і тещі, але ось реально, ну все ж видно і все ясно.
І ось так воно виходить, що стати пліч-о-пліч можна при умові, що ти не знаєш сусіда. Тупо віддавшись на волю долі своєї, бо придивишся - і на сцені, і під сценою Майдану копошаться ті, кому не хочеться подавати руки. І ніби не дурна людина, але роки і десятиліття активної уєбанщини і зниження моральної планки просто не можуть ось так взяти і вивітритись назавжди, хай навіть воно і вийшло з прапорцем, але гидко і сумно, і відчуваєш себе сам-на-сам, "чужим" на цьому збіговиську титульних рил, хочеться вийти, хоча це твій майдан, твій послідовно по життю і вчинках.
Висновок: хворе суспільство по вертикалі, лише найнижчі і відповідно, малоімущі "за вибором" від умисно поставлених їм обмежень (а не за обмеженими здібностями) є поки що основним рушієм і підтримкою Майдану як джерела повернення до базових цінностей і смислів людського існування.
Саме тому нині кожен неуспіх можна сміливо списати на те, що надто вже велика прірва між тими, хто душею і хотів би змін, але так чи інакше ув'яз, наче та муха, в меду незаробленого, незаслуженого комфорту, який в "країні, де немає Шляху" можливий тільки при відмові від принципів і внутрішніх моральних цінностей.
Закінчиться революція, а хлопчики і дівчатка, які вчора друкували листівки і їздили автами в прапорцях колоною (ах, які сміливі!) - побіжать брати і давати (наприклад, відкати), своїми руками цементуючи ту систему суспільного звичаю і стосунків, яку ніби-то всім серцем ненавидять.
Повертаючись до Портнікова, який робить вигляд, що нічого не ставлось - а що ж йому ще робить? - Мені дуже неприємно читати гомофобські коментарі, це царство тупості я навіть не буду розворушувать, там все так само печально. Не менш огидно читати побажання смерті і хвороб для Януковича енд ко. Такі тупорилі інтернет-користувачі є слабким ланцюгом людських цінностей, їх псевдопатріотизм і квазіпереживання є нічим іншим ніж низькою жлоб'ячою чорноротістю.
Але й ті, хто розумніші, освіченіші, - законтачєні в коліщата брудної і гадкої системи, саме на них вона і тримається, хоча вони роблять вигляд, що самі вони осторонь. "Сьогодні я буду красти і обманювати, щоб з краденого відстебнути на допомогу мітингуючим на Майдані". Метастази пущено так глибоко, що залишається тільки сподіватись на диво і світло якесь господнє, ну не менше, не більше за раптове осяяння і еволюційний стрибок.
Що робити з цією цілою системою суспільного лою в головах і душах, у вас є рецепти?
http://zzzulfiya.livejournal.com/1086475.html